Пророцтво столітньої давнини здійснилося: космос випромінює енергію, яку неможливо зібрати

Ще сто років тому було висунуто припущення про існування над Землею зони, де зосереджено потужні потоки космічної енергії. Сьогодні ж наука підтвердила цю гіпотезу: така область справді є, однак використовувати її енергетичний потенціал наразі неможливо – він недосяжний для практичного застосування.

Про це повідомляє Econews. У 1958 році вчений Джеймс Ван Аллен за допомогою лічильника Гейгера виявив, що планету оточують області, насичені високоенергетичними частинками. Найближчий до поверхні пояс містить здебільшого протони, тоді як у зовнішньому переважають електрони.

Ці зони отримали назву "радіаційні пояси Ван Аллена". Вони являють собою невидимі шари навколо Землі, в яких накопичуються заряджені частинки високої енергії. Попри їхній величезний енергетичний потенціал, сучасні технології не дозволяють перетворити цю енергію на доступний ресурс.

Читайте також: Критична межа подолана: що відбувається з океанами і як це загрожує планеті

Подальші наукові дослідження показали, що заряджені частинки в радіаційних поясах одночасно переміщуються вздовж магнітних ліній між північчю та півднем планети, відскакуючи у так званих "дзеркальних точках", а також здійснюють дрейф уздовж екваторіальної області. Проте ці невидимі кільця можуть становити небезпеку: під час геомагнітних бур вони здатні послаблювати захисне магнітне поле Землі.

Спостереження за радіаційними поясами, які відкрив Ван Аллен, підтверджують їхню нестабільну природу. Їхній склад, щільність і структура сильно змінюються в залежності від сонячної активності та магнітних збурень. Особливо мінлива ситуація в зовнішньому поясі – саме це робить його абсолютно ненадійним кандидатом на джерело енергії.

З теоретичної точки зору, чим вища висота над планетою, тим більша концентрація заряджених частинок, що утримуються в цій області роками. Найбільше їх накопичується на орбіті приблизно в 8 000 км над поверхнею. Але, незважаючи на знання про цей феномен, людство досі не знайшло спосіб ефективно його використати. Тож на даному етапі цей космічний резерв залишається більше науковою загадкою, ніж реальним енергоресурсом.

Основна складність полягає в асиметрії магнітного поля Землі. Така нерівномірність впливає на траєкторії частинок і створює серйозні перепони для формування стабільного середовища, необхідного для енергетичного добування. Наукова спільнота визнає: попри всю унікальність космічної енергії, вона залишається більше об’єктом досліджень, ніж реальним ресурсом для практичного використання.

Читайте також: Зникаючі хмари та зростаюча спека: вчені прогнозують нові виклики клімату

Чому людство не може скористатися цим потенціалом

Передусім, навіть у найбільш насичених енергетичних зонах радіаційних поясів щільність потоку становить лише приблизно 160 мВт на квадратний метр – що в десятки, а то й сотні разів менше, ніж дає сонячне світло. Цього явно недостатньо для будь-яких ефективних технологій.

Крім того, частинки з енергією в межах мегаелектронвольт надзвичайно складно не лише уловити, а й трансформувати у форму, придатну для використання. Реалізація подібної задачі потребує прориву в інженерії та матеріалознавстві.

І нарешті, варто пам’ятати про небезпеку: ці зони є агресивним середовищем для апаратури та людей. Радіація пошкоджує сонячні батареї, руйнує сенсори, а тривале перебування в цьому просторі може завдати серйозної шкоди здоров’ю космонавтів. Ризики настільки великі, що будь-які спроби "викачати" звідти енергію наразі не мають сенсу.

Раніше ми розповідали, що на Землю насувається потужна магнітна буря через гігантську діру.

Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні – підписуйтесь на наш Телеграм-канал!