Може жити до 400 років: як гренландській акулі вдається бути найстарішим хребетним на планеті (фото)
Міжнародна команда науковців під керівництвом дослідника з Токійського університету Сіґехару Кіношіти отримала найповнішу на сьогодні версію геному гренландської акули. Під час аналізу вдалося виявити два раніше невідомі генетичні механізми, які можуть пояснювати її надзвичайне довголіття і стійкість до онкологічних захворювань.
Результати дослідження опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, про що пише IFLScience. Гренландська акула вважається найдовгоживучішим хребетним на планеті. За даними радіовуглецевого аналізу, окремі особини можуть доживати до 400 років, хоча похибка оцінок становить приблизно століття в обидва боки. Для порівняння, інші рекордсмени довголіття — галапагоські черепахи та гренландські кити — живуть близько 200 років.
Ці акули мешкають у холодних водах Північної Атлантики та Арктики, витримують температури близько -1,1°C і здатні занурюватися на глибину до 3 000 метрів. Їхній розвиток вкрай повільний: приблизно 1 сантиметр росту на рік, а статевої зрілості вони досягають лише приблизно у 170 років.
Попри значні розміри (понад 6 метрів у довжину) і надзвичайно довге життя, у цих тварин майже не фіксують онкологічних захворювань, що вказує на унікальні механізми клітинного захисту.
Розшифрування геному гренландської акули виявилося складним завданням: він містить близько 6,5 мільярда пар основ — удвічі більше, ніж людський, і має велику кількість повторюваних ділянок. Попри це, дослідникам вдалося зібрати 96,7% генетичної послідовності.
Перший виявлений механізм пов’язаний із білком гістоном H1.0, який відповідає за "упакування" ДНК у клітині. У гренландської акули зафіксовано незвичайну заміну амінокислоти лізину на аргінін. На відміну від лізину, який може змінювати силу взаємодії з ДНК, аргінін забезпечує стабільніше зв’язування. Дослідники припускають, що це сприяє щільнішій і більш стабільній структурі ДНК, зменшуючи генетичні пошкодження, характерні для процесів старіння.
Читайте також: Науковці розгадали секрети долини глечиків в Лаосі (фото)
Другий механізм стосується фероптозу — форми клітинної загибелі, що запускається надлишком заліза. У гренландської акули виявили 59 копій гена FTH1b, пов’язаного з феритином — білком, який утримує залізо в безпечній формі. Це значно більше, ніж у будь-якого іншого відомого виду акул.
За словами авторів, така особливість може забезпечувати більш точний контроль клітинної загибелі: захищати здорові тканини та одночасно ефективно усувати пошкоджені або потенційно ракові клітини.
Вчені наголошують, що ці висновки поки залишаються теоретичними. Вони базуються на аналізі генетичної послідовності, а не на експериментах із живими клітинами, тому потребують подальшого підтвердження.
Водночас якість нового геному є суттєвим проривом: попередні спроби залишали значні прогалини, тоді як нинішня збірка охоплює майже всю ДНК виду. Це створює надійну основу для майбутніх досліджень механізмів старіння — не лише у акул, а й загалом у хребетних.
Нагадаємо, у Тихому океані знайшли "морського бога".
Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні – підписуйтесь на наш Telegram-канал!