Математика – это язык общения с миром, а не наука
Беда дискурса о математике в том, что большинство комментаторов не изучали ее в школе. А те, кто изучали, изучали школьную математику, имеющую к математике такое же отношение, как Дон Кихот к рыцарству. Вроде и математика, по форме – математика, а копнешь глубже – там ничего.
Далее текст на языке оригинала
Тож:
1) Тест із математики проводять перед вступом до університету не тому, що математика потрібна (зверніть увагу, я не стверджую потрібна вона, чи ні), а тому що у цього тесту велетенська прогностична цінність.
Так, є діти, які можуть стати чудовими спеціалістами, не знаючи математики. Є діти, які зазубрили її, але ніколи не стануть спеціалістами. Але в середньому математика дає непоганий прогноз щодо того, наскільки варто в студента вкладати кошти (до того ж не лише в технічних дисциплінах). Скоріш за все, тому що математика є ознакою вміння долати перешкоди, а не сама по собі.
Саме тому, хоч я, як математик, дуже проти ЗНО з математики, я об'єктивно розумію що воно потрібне. ЗНО, не НМТ, ця клоунада з випадковими балами останні роки лише псує дітям нерви, коефіцієнт кореляції з балами в університеті різко впав
2) Математика - не наука - у неї немає предмету дослідження. Мені щоразу неймовірно боляче чути про "царицю наук". Просто вчителям важко визнати, що більшість наукових методів стоять на чомусь абстрактному - тож вони вирішили "коронувати" математику.
Ну ні. Математика - це мова спілкування зі світом, а не наука. Мистецтво, якщо хочете, але не наука. Ми не ставимо експериментів, у нас немає гіпотез (гіпотезами ми називаємо не те, що вчені в інших науках) і взагалі, яка різниця, що там у цьому фізичному/соціальному світі відбувається - у нас є наші абстракції - з ними веселіше.
3) Математика не навчає критичному мисленню (хіба випадково, в процесі, але це робить будь-яке навчання). Вона трохи навчає формальному мисленню, яке, теоретично, дає імунітет до будь-якого роду непорозумінь чи протиріч, але є невеличка проблема, - формально спілкуються лише комп'ютери, для людей це неприродно.
Всі роки мого репетиторства мене переслідував запит батьків "навчіть його/її мислити". Ви серйозно?
4) Шкільна математика має дуже мало спільного із математикою. До речі, так само як і більшість шкільних предметів. І це не виключно українська проблема.
Фізика із строгої науки, що базується на експериментах і моделюванні, перетворюється в запам'ятовування даних вчителем/підручником формул і взаємозв'язків між ними. Біологія - в велетенський набір термінології, без бачення взаємозв'язків (як всередині, так і з іншими науками), хімія - в казку, де по якихось правилах чомусь відбуваються перетворення.
В того є причина - ми не можемо дати за школу цілісного бачення всього - тож даємо просто набір інструментів, замість цілісного бачення.
Просто математику без цілісного бачення можна завершувати в 6ому класі, нічого особливо не втративши.
Ну і колись ми визнаємо цей ефект і почнемо називати предмети не "фізика", "хімія", "історія", а "вибрані уривки фізики для життя", "інструменти хімії для життя", "уривки історії, які зручні для держави і вона вважає, що діти саме їх мають знати", "інструменти, які дає математика", тощо. Можливо це зніме частину запитань.
5) Ну і наостанок. Багато про це пишу, але буду повторювати ще і ще, бо це важливо. До того, як я сів вивчати іспанську - я не помічав наскільки багато її навколо. В Києві. Люди спілкуються доволі часто. В назвах закладів. В українських словах є іспанізми. Музика іспанська часто звучить.
Але. Поки я не почав знайомство з мовою - я цього не помічав.
З математикою те ж саме: якщо ти її не знаєш - то "мені математика в житті не знадобилась", якщо знаєш - то відкриваєш для себе ще одну велетенську грань світу, яка робить тебе ефективнішим.
Цей ефект, до речі, відкрили математики, survivor bias називається.