Люди використовували електрику на тисячоліття раніше, ніж ми думали: вчені знайшли докази
У 2005 році майстер із виготовлення ножів Александр Базес, дивлячись програму "Руйнівники міфів", побачив спробу реконструювати так звану Багдадську батарею — загадковий артефакт віком близько 2000 років. Метод, використаний у шоу, здався йому нелогічним і далеким від реальності.
Це спонукало його провести власне, ґрунтовне дослідження. Про це пише Popular Mechanics.
Багдадська батарея — це керамічна посудина з мідним циліндром усередині та залізним стрижнем по центру. Перші такі артефакти знайшли поблизу Багдада в 1936 році, і вони датуються приблизно III століттям до н. е. З того часу точне призначення цих предметів залишається загадкою: жоден експеримент не зміг переконливо довести, що вони здатні генерувати практичний електричний струм.
Базес підійшов до питання як ремісник, а не як теоретик. Він припустив: якщо це дійсно була батарея, то вона не могла бути першою спробою. Її дизайн мав відображати роки проб і помилок, коли стародавні майстри шукали найефективнішу конструкцію. Усе зайве або неефективне давно відсіялося б — тому жодна деталь не може бути випадковою.
Попередні реконструкції зазвичай заповнювали посудину оцтом або лимонним соком і отримували лише близько 2 вольт — замало для будь-якого практичного застосування. Базес підозрював, що ключовий елемент просто ігнорували.
Він виготовив власну копію Багдадської батареї, звернувши увагу на те, що в попередніх експериментах не враховували припій — тонку металево-керамічну сполуку у верхній частині посудини. Саме ця деталь виявилася вирішальною.
Читайте також: На Івано-Франківщині знайшли трипільську фігурку бика віком 6000 років (фото)
Коли Базес заповнив свою реконструкцію електролітом (солона вода або лимонний сік — речовини, доступні стародавнім), батарея видала понад 1,4 вольта. При цьому неглазурована кераміка разом із припойним шаром утворювала зовнішній осередок, який з’єднувався з внутрішнім мідно-залізним елементом. Результат — справжня водно-металоповітряна батарея.
Така напруга вже достатня для запуску електрохімічних реакцій: гальванічного покриття металів, електролізу води чи антикорозійної обробки. Базес підкреслює: тип електроліту суттєво впливає на вихідну напругу. Якщо стародавні майстри використовували оптимальну суміш (наприклад, оцет із сіллю чи кислотні розчини), вихідна потужність могла бути ще вищою.
Вчений вважає свою реконструкцію набагато правдоподібнішою, ніж попередні спроби. Вона враховує логіку ремісничого підходу: усе має бути функціональним, нічого зайвого. Якщо артефакт справді був батареєю, то його дизайн — результат довгих пошуків найкращого рішення.
Нагадаємо, вчені розкрили таємницю Великого каньйону на дні океану.
Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні – підписуйтесь на наш Телеграм-канал!