Небезпечний вірус знайшли на сторінках древнього Євангелія (фото)

Науковці виявили генетичні сліди вірусу віспи овець у середньовічних пергаментах, виготовлених зі шкіри тварин. Дослідження дозволило отримати 21 новий геном вірусу.

Дослідники називають їх найдавнішими відомими геномами представників родини поксвірусів. Про це пише  Science Advances.

Читайте также: У Британії виявили середньовічну церкву вікінгів: який вигляд мала (фото)

Зразки ДНК вірусу виявили на 17 пергаментних аркушах, які нині зберігаються в бібліотеках та архівах Європи. Серед них — сторінки Йоркського Євангелія, створеного в Кентербері приблизно у 990–1020 роках і нині збереженого в Йоркському соборі. Генетичний матеріал вірусу також знайшли в латинському глосарії, датованому близько 800 року, рукописних копіях послань апостола Павла та інших документах Середньовіччя. Один позитивний зразок походив із паперового аркуша XV століття.

Загалом дослідники проаналізували 754 зразки, серед яких були археологічні рештки овець і фрагменти стародавніх пергаментів. Для дослідження рукописів науковці використали метод, який не потребує пошкодження тексту. Реставратори обережно стирали поверхню аркушів спеціальною гумкою, після чого зібраний пил використовували для виділення стародавньої ДНК.

Віспа овець — серйозне вірусне захворювання, споріднене з натуральною віспою людини. У неімунних стадах рівень захворюваності може становити 75–90%, а смертність — близько 50%. Серед молодих тварин цей показник у тяжких випадках може сягати 100%. Хвороба завдає значних збитків тваринництву: знижує виробництво молока, вовни та м’яса, а також спричиняє характерні ураження шкіри.

Найстаріші докази існування вірусу дослідники знайшли не в рукописах, а в зубах стародавніх овець. Один із зразків походить із поселення бронзової доби Миржик на території сучасного Казахстану. Його датують приблизно 1875–1645 роками до нашої ери. Інший зразок виявили на території Алтайського краю. Таким чином, вірус віспи овець існував щонайменше 3500–3800 років тому.

Результат дослідження здивував науковців: із 17 заражених аркушів 10 були виготовлені з телячої шкіри, чотири — з козячої і лише три — з овечої. Точне пояснення цього явища поки відсутнє. Вчені припускають, що вірус міг інфікувати не лише овець, або ж генетичний матеріал міг переноситися між шкурами під час їхньої обробки. Також не виключено випадкове забруднення сусідніх сторінок чи використання матеріалів з овечої шкіри під час виготовлення або ремонту пергаменту.

Генетичне порівняння показало, що за кілька тисяч років вірус зазнав відносно невеликих змін. Дослідники встановили, що дев’ять генів, які нині інактивовані у сучасних вірусах віспи овець, уже не працювали в давньому зразку з Казахстану. Це може свідчити про те, що основна адаптація вірусу до організму овець завершилася приблизно 4000 років тому.

Вчені припускають, що бібліотеки та архіви можуть бути своєрідними сховищами генетичної інформації про давні інфекції. Оскільки пергамент виготовляли зі шкіри тварин, на ньому могли залишатися сліди патогенів, які вражали худобу багато століть або навіть тисячоліть тому. Аналіз таких матеріалів у майбутньому може допомогти відтворити історію поширення інших споріднених вірусів. Зокрема, дослідники планують шукати давні геноми вірусу віспи кіз та вірусу вузликового дерматиту великої рогатої худоби.

Нагадаємо, у Данії виявили одяг вікінгів віком 1300 років.

Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні – підписуйтесь на наш Telegram-канал!