ukr
русский

Навіть тоді був "коректор": вчені дізнались, як древні єгипетські переписувачі виправляли помилки (фото)

Ціхоцька Марія

Навіть тоді був 'коректор': вчені дізнались, як древні єгипетські переписувачі виправляли помилки (фото)
Навіть досвідчені писарі понад три тисячі років тому могли припускатися помилок і намагалися їх виправляти. Джерело: University of Cambridge

Стародавні єгипетські релігійні рукописи зазвичай вважають зразком високої майстерності та точності. Однак нове дослідження добре збереженого папірусу показало, що навіть досвідчені писарі понад три тисячі років тому могли припускатися помилок і намагалися їх виправляти.

Про це  пише Ancient Origins. Відкриття зробили науковці під час підготовки до виставки "Зроблено у Стародавньому Єгипті", яка проходить у Фітцвільямський музей і триватиме до квітня 2026 року. Під час дослідження фахівці детально вивчили папірус, відомий як Книга мертвих Рамоса. Цей рукопис створили приблизно між 1290 і 1278 роками до нашої ери для чиновника Рамоса, який був наглядачем королівських архівів.

Під час аналізу дослідники помітили незвичну деталь — щільний шар білого пігменту по обидва боки зображення шакала. У давньоєгипетській міфології ця тварина пов’язана з богом Вепвавет і часто зображувалася у сценах подорожі душі через Дуат.

За словами науковців, білу фарбу нанесли для зміни контурів чорної фігури — її зробили вужчою. Це свідчить, що початкове зображення могло здатися художникам або замовнику занадто широким, тому його вирішили скоригувати.

Старша єгиптологиня музею Гелен Струдвік пояснила, що ситуація нагадує своєрідний давній "коректор": хтось зауважив, що шакал виглядає надто масивним, і художнику доручили виправити малюнок.

Щоб з’ясувати склад фарби, науковці застосували кілька сучасних методів аналізу, серед яких інфрачервона рефлектографія, рентгенівська флуоресцентна спектрометрія та тривимірна цифрова мікроскопія.

Результати показали, що коригувальний шар складається із суміші хунтиту та кальциту. Це відрізняється від інших ділянок ілюстрації, де, наприклад, одяг Рамоса був намальований білою фарбою на основі лише хунтиту.

У пігменті також виявили сліди орпіменту — жовтого мінералу, що містить миш’як. Ймовірно, його додали для того, щоб білий колір краще поєднувався зі світлим відтінком свіжого папірусу.

Згодом дослідниця помітила аналогічні сліди виправлень і в інших давньоєгипетських рукописах. Зокрема, подібні корекції виявили у папірусі Книга мертвих Нахта, який зберігається в Британський музей, а також у папірусі Юя з колекції Єгипетський музей у Каїрі.

Це свідчить, що подібні виправлення могли бути звичайною практикою у майстернях, де старші художники перевіряли роботу писарів і за потреби вносили зміни.

Окреме дослідження, проведене у 2026 році науковцем Мохамед С. Хефні з Каїрський університет, показало, що давні писарі використовували різні способи корекції текстів.

Серед них:

  • зміна форми неправильно написаного символу;
  • позначення помилок червоним чорнилом;
  • використання крапок або дужок навколо помилкових слів у пізніший, птолемеївський період.

Такі методи дозволяли виправити неточності, не знищуючи сам рукопис.

Сувій Рамоса спочатку мав довжину близько 20 метрів і складався з кількох з’єднаних між собою листів папірусу. Його знайшов у 1922 році британський археолог Вільям Фліндерс Петрі під час розкопок у гробниці в давньоєгипетському поселенні Седмент.

Читайте також: На Івано-Франківщині знайшли трипільську фігурку бика віком 6000 років (фото)

Коли артефакт потрапив до музею, він складався із сотень дрібних фрагментів. Дослідникам довелося ретельно зібрати їх разом, щоб відновити повну структуру документа.

Завдяки тому, що папірус протягом більшої частини минулого століття зберігали в умовах захисту від світла, він зберігся у дуже хорошому стані.

Використання коригувального пігменту свідчить про те, що давньоєгипетські майстри воліли виправляти помилки прямо на рукописі, а не створювати новий сувій. Це було значно економніше, адже виготовлення папірусу потребувало багато часу і дорогих матеріалів.

Крім того, знахідка показує, наскільки важливою для давніх єгиптян була Книга мертвих — релігійний текст, який мав супроводжувати померлу людину у загробному житті. Саме тому точність і зовнішній вигляд рукопису мали надзвичайне значення.

Нагадаємо, вчені розкрили таємницю Великого каньйону на дні океану.

Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні – підписуйтесь на наш Телеграм-канал!