У підлозі румунського монастиря виявили скарб віком 2200 років (фото)

Під час дослідження підлоги головного притвору монастиря Драгомирна в Румунії археологи виявили давню кам’яну плиту з написом давньогрецькою мовою. На ній також збереглися зображення трьох лаврових вінків.

Знахідка виявилася значно старшою за сам монастир — її датують приблизно III століттям до нашої ери. Про це повідомляє видання EVZ. 

Обитель розташована на півночі сучасної Румунії, в історичному регіоні Молдова неподалік Сучави. Монастир Драгомирна заснували приблизно у 1602–1609 роках з ініціативи митрополита Анастасія Кримки. Через цей регіон проходили важливі торговельні маршрути, тому сюди потрапляли різноманітні стародавні предмети та реліквії. Втім, плита, виявлена безпосередньо під підлогою храму, стала особливо цікавою для істориків.

Розшифровку напису вперше опублікували ще в березні 1885 року в Лейпцигу в спеціальному журналі, присвяченому епіграфіці — науці, яка вивчає написи на камені та інших твердих матеріалах. Текст виконаний давньогрецькою мовою, а саме іонійсько-аттичним діалектом, поширеним, зокрема, в Афінах та Іонії. За стилістичними та історичними ознаками напис відносять до елліністичної доби й датують приблизно III століттям до нашої ери.

Читайте также: У Тихому океані знайшли золоту жилу: чим унікальна (фото)

Фахівці визначають плиту як стелу. Це своєрідний офіційний документ — псефізма, тобто постановa або указ, присвячений проксенії. У давньогрецькому світі проксенія була формою почесного громадянства. Одне місто могло надавати такий статус жителю іншого міста, фактично визнаючи його своїм представником і надаючи певні привілеї.

З напису вдалося встановити ім’я людини, яку вшанували постановою. Це був архітектор Епікрат, син Нікобула з Візантія — давнього міста, на місці якого згодом виник Константинополь. Яке саме місто видало указ, визначити складніше. Частина напису пошкоджена, тому його назва не збереглася.

У 1887 році текст плити опублікував румунський історик Григоре Токілеску. Пізніше, у 1950–1960-х роках, історик Д. М. Піпіді висунув припущення, що почесне громадянство Епікрату могли надати Істрія або Томіс. Обидва міста були засновані Мілетом у VII–VI століттях до нашої ери. Крім того, формулювання напису на плиті має схожість з іншими відомими постановами, пов’язаними з цими поселеннями.

За змістом документа Епікрат отримав особливий статус громадянина міста, яке його вшанувало. Імовірно, архітектор прибув туди у зв’язку з професійною діяльністю. У той період Візантіон і Калатіс змагалися за контроль над Томісом — важливим торговельним центром, який на той час ще не мав статусу повноцінного міста.

У III столітті до нашої ери до протистояння долучилася Істрія. Історики припускають, що місто могло підтримати Калатіс або намагатися захистити Томіс, який, за однією з версій, саме воно й заснувало. Не виключено, що Епікрат прибув до регіону саме в цей період. Як архітектор він міг запропонувати свої послуги для відновлення споруд, пошкоджених унаслідок воєнних дій.

Точна історія переміщення каменю до Драгомирни залишається невідомою. Одна з версій полягає в тому, що плиту могли привезти до Молдови ченці або торговці, які прямували з Добруджі. За іншим припущенням, спочатку вона потрапила до Бреїли чи Галаца, а вже звідти її перевезли до Сучави та монастиря.

Ймовірно, будівельники, які працювали над храмом, звернули увагу на незвичайний камінь і давній напис. Замість того щоб знищити плиту або використати її як звичайний будівельний матеріал, вони поклали її в підлогу храму. У результаті античний документ, створений приблизно за 1800 років до появи монастиря, зберігся до наших днів.

Нагадаємо, у Римі виявили комплекс фресок І століття нашої ери.

Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні – підписуйтесь на наш Telegram-канал!