|
|
ВХОД
|
|
|
(cache miss)
1..10 
11..20 21..30 31..37 
16:01
|
дорога в безвість
Вчора вона знов боролась із тою невидимою силою, яка то опускає нижче земного ядра, то підносить до небес. Боролась по-дитячому наївно і по-дорослому вперто. Боролась у відчаї і в надії. Та боротьба переповнювала серце, в ній вона відчувала нотки спокою, але мелодія її була переповнена хвилюванням. Дві різні долі зійшлись у ній в очікуванні, яка ж з них все таки переможе. Щастя і печаль… у цьому швидкоплинному існуванні їй судилось пізнати їх обох. Вона завжди опиралась долі, ніколи не вірила у вигадані мрії і видумувала свої- справжні, можливо нездійсненні, але йшла до них у тій боротьбі, намагаючись дотягнутись до неба. Єдине, що могло спинити її перед цією жорстокою реальністю,- це страх. Страх перед майбутнім днем, перед втратою, страх помилки і врешті решт, страх перед собою.
І сьогодні вона йшла в небуття з неймовірним страхом в очах, йшла і боялась озирнутись назад, боялась хоча б на мить згадати минуле, бо кожен спогад міг стати фатальним. Закутана в легенький плащ, розгубленаЧитать дальше
|
13:45
|
ВІН
Він тихесенько опустився з небес разом із снігом і ненароком впав на мої долоні… а я спершу не помітила його, потім від переляку здригнулась і відчула неймовірне тепло….
Він мовчав…сидів на моїх руках, по-дитячому наївно помахуючи ногами, погляд його був трішечки сумний, але той сум не тривожив, а лише осявав очі щастям… Він опустив свої крила, такі пухнасті і маленькі, і усміхнувся. Його посмішка була дивовижно яскрава, гаряча, рідна…
Лише на мить спалахнула, і … змінила моє життя назавжди!!! Він змінив все, чим я жила : змінив спогади, мрії, змінив мене…
Спитаєш, хто він? – не знаю…я не бачила його обличчя серед зірок, що прикрашали мій страх перед майбутнім, я не бачила його, та знаю: він прекрасний. Для мене він, як сонце, як небо, як Бог - вірний і єдиний.
Можливо колись я все-таки прокинусь без нього… Спершу буду довго плакати, марно намагаючись ще один раз відчинити двері його душі, а потім прийде розуміння, що я йому не потрібна, але тоді це вже буде неважливо…
ЧиЧитать дальше
|
15:32
|
Справжнім друзям і не тільки
Чи бачили Ви коли-небудь вранішню зіроньку, що з недосяжних небес тихенько опускається на відкриті долоні? Чи відчували тепло погляду, що ледь-ледь торкається душі, незбагненно гарячим полум’ям спалахує і знову погасає? Чи вірили в диво?.. А я вірю!!! Можливо навіть більше, ніж будь-коли вірила…У моїм серці оселився ангел, який запалив там вічний вогник надії...
Схиляю голову перед найсвятішим, добрим, вічним. Поклоняюсь дружбі! Нехай завжди сяють на життєвому небосхилі імена тих людей, які бережуть мою душу, вірять в мене і супроводжують мій життєвий шлях світлою усмішкою і дарують найцінніше, що лиш є на світі ─ справжню любов.
Кажуть, друг ─ це обраний нами родич. Небеса посилають його, як турботливого, рідного ангела. Він завжди вірний, надійний, відвертий і ,мабуть, трішечки дивак. Його душа чиста, серце безмежне, а очі сяють незбагненною радістю. І так приємно прокидатися вранці з думкою про те, що є з ким розділити турботи дня прийдешнього, є з ким вірити у казкуЧитать дальше
|
15:38
|
Світ- це заклад для душевно хворих, де питання не в наявності хвороби, а в наявності душі...
|
23:11
|
"Люди, я прошу вас - ради Бога,-
Не стесняйтесь доброты своей.
На земле друзей не так уж много.
Опасайтесь потерять друзей."
Расул Гамзатов
|
10:47
|
...ЧОМу?
Забуті сни, запалений вогонь,
і відчайдушних сліз холодні ріки,
і знову біль, і сльози, і вогонь,
і знову погляд кам’яний навіки.
У серці лід, і тиша ця німа,
Остання мить, палюче розставання,
У тім раю нема тебе, НЕМА,
а я одна там мучила кохання.
…там було все: і щастя, і печаль,
І ангели, які у тій печалі
сушили крила, поглинали жаль
і пили каву десь на перевалі.
І була я у стінах самоти,
без почуттів п’янила своє літо,
не було там одного тільки «ти»,
я так боялась щастя розгубити.
У тім раю мені являлись сни,
У тім раю я щастя розгубила,
Чому ти так, скажи і поясни,
Тоді сміявся, як тебе любила.
|
15:54
|
а я була на морі!!!
|
1..10
11..20 21..30 31..37
|
