|
|
ВХОД
|
|
|
(cache miss)
13:22
|
Прошу пробачення! Я прошу Дерево Друзів допомогти мені. Будьте ласкаві, дайте оцінку цьому твору.Для мене це дуже важливо, адже від вашої думки залежить мій майбутній фах.я ще раз звертаюсь до вас, ввійдіть в мою ситуацію і допоможіть мені.
Похмурий день... Сіро і тихо... Лише важке повітря, ніби перед дощем, нагадує, що літо.
Дорога... Довга і крута... Нею іде людина, яка виглядає дуже гарно і водночас стримано
Вона йшла маленькими, але впевненими кроками, ніби нічого не боялася і нікуди не поспішал.
Обличчя... Так, в обличчі щось є.Хоча у цієї людини вигляд був задумливий, що і надавало їй певної серйозності. Але брови... Брови нагадували маленьку милу дитину, яка з подивом починає дивитися на світ. У цієї людини вони були мов радуга, такі дугасті, і мов мак у тернистому полі, -якнаймиліше виглядали на цьому обличчі.Але очі, які дивилися вічно прямо і ховалися за густими віями, мали в собі неабияку силу, якою наділений некожний, а хто наділений, вміло користується нею.Вуста... Пухкі і червоні.Їх потрібно завжди цілувати, бо без поцілунків вони засохнуть назавжди.
Людина йшла...Почав крапати дощик...Але вона не злякалася, не побігла.Їй ніби сподобався цей дощ.Її щось видало...а що?Звісно ж ці цнотливі брови, які з несамовитоюЧитать дальше
|
13:21
|
Прошу пробачення! Я прошу Дерево Друзів допомогти мені. Будьте ласкаві, дайте оцінку цьому твору.Для мене це дуже важливо, адже від вашої думки залежить мій майбутній фах.я ще раз звертаюсь до вас, ввійдіть в мою ситуацію і допоможіть мені.
Похмурий день... Сіро і тихо... Лише важке повітря, ніби перед дощем, нагадує, що літо.
Дорога... Довга і крута... Нею іде людина, яка виглядає дуже гарно і водночас стримано
Вона йшла маленькими, але впевненими кроками, ніби нічого не боялася і нікуди не поспішал.
Обличчя... Так, в обличчі щось є.Хоча у цієї людини вигляд був задумливий, що і надавало їй певної серйозності. Але брови... Брови нагадували маленьку милу дитину, яка з подивом починає дивитися на світ. У цієї людини вони були мов радуга, такі дугасті, і мов мак у тернистому полі, -якнаймиліше виглядали на цьому обличчі.Але очі, які дивилися вічно прямо і ховалися за густими віями, мали в собі неабияку силу, якою наділений некожний, а хто наділений, вміло користується нею.Вуста... Пухкі і червоні.Їх потрібно завжди цілувати, бо без поцілунків вони засохнуть назавжди.
Людина йшла...Почав крапати дощик...Але вона не злякалася, не побігла.Їй ніби сподобався цей дощ.Її щось видало...а що?Звісно ж ці цнотливі брови, які з несамовитоюЧитать дальше
|
|
