|
|
ВХОД
|
|
|
(cache miss)
1..10 
11..20 21..30 31..38 
17:37
|
Сплетенье сложнейших узоров из диких,ненужных идей,
значения пагубных взоров влияют на судьбы людей.
Морские глубины не манят и воздух теперь ядовит..
Что делать?..Ведь легче не станет-лекарства не лечат обид...
|
17:32
|
Більше не дихаю
Я так довго дивилась в дзеркало
Що повірила: моя душа на тій стороні скла
О, ці маленькі шматочки, що розбиваються при падінні!...
Надто гострі, щоб зібрати їх разом
Надто маленькі, щоб щось означати
Але достатньо великі, щоб розрізати мене на частини
Коли я намагаюсь доторкнутись до неї...
І я спливаю...
Спливаю кровю...
І не дихаю...
Більше не дихаю...
Вдихни і я постараюсь взяти хороше від настрою (випивки)
Але ти знову відказуєшся пити, як вперта дитина
Обмани мене
Переконай мене, що я все ще хвора
І всьому цьому ми знайдемо смисл, коли я одужаю
Я знаю різницю
Між собою і своїм відображенням
Але я не можу не задати питання
Кого із нас ти любиш?
І я спливаю...
Спливаю кровю...
І не дихаю...
Більше не дихаю...
|
17:04
|
Нездара
Ти навчиш мене сміятись? Ну будь ласочка! Хоча б трішечки! Ледь-ледь усміхатись...Невже я ніколи-ніколи не зможу розсміятись на повні груди веселим, злегка істеричним сміхом? Сумно....я нездара... Іду по вулиці...На зустріч сунуть сотні, тисячі, мільйони, мільярди усміхнених людей. Здається вся планета здригається від щасливого сміху....а я не можу.... Вибач мені, мій учителю...я не можу...інопланетяни не сміються...
|
13:12
|
Как мало надо человеку, чтобы почувствовать себя счастливым, и как много, чтобы не чувствовать себя несчастным....
|
1..10
11..20 21..30 31..38
|
