Жив собі юнак з поганим характером. Батько дав йому цілий мішок гвіздків і сказав: "Забивай один гвіздок у ворота саду щоразу, коли втратиш терпіння або посваришся з ким-небудь".
Першого дня він забив 37 гвіздків у ворота саду.
Надалі навчився контролювати кількість забитих ним гвіздків, щодня їх зменшуючи. Зрозумів, що легше контролювати себе, ніж забивати гвіздки.
Нарешті настав той день, коли юнак не забив жодного гвіздка у ворота саду.
Тоді він прийшов до батька і повідомив його про це.
Батько сказав юнакові: "Виймай один гвіздок із воріт щоразу, коли не втратиш терпіння".
Нарешті, настав той день, коли юнак міг сказати батькові, що витягнув усі гвіздки.
Батько підвів сина до садових воріт: "Ти прекрасно себе поводив, сину. Але поглянь, скільки лишилося дірок на воротах! Вони вже ніколи не будуть такими, як колись".

Коли ти з кимось сваришся або говориш неприємні речі, ти залишаєш в серці цієї людини рани, як ті, що на воротах. Постає питання: чи варто ранити людину, яку любиш, якщо можна просто приборкати своє роздратування і гнів?

(Комментировать)