Я так довго дивилась в дзеркало
Що повірила: моя душа на тій стороні скла
О, ці маленькі шматочки, що розбиваються при падінні!...
Надто гострі, щоб зібрати їх разом
Надто маленькі, щоб щось означати
Але достатньо великі, щоб розрізати мене на частини
Коли я намагаюсь доторкнутись до неї...
І я спливаю...
Спливаю кровю...
І не дихаю...
Більше не дихаю...
Вдихни і я постараюсь взяти хороше від настрою (випивки)
Але ти знову відказуєшся пити, як вперта дитина
Обмани мене
Переконай мене, що я все ще хвора
І всьому цьому ми знайдемо смисл, коли я одужаю
Я знаю різницю
Між собою і своїм відображенням
Але я не можу не задати питання
Кого із нас ти любиш?
І я спливаю...
Спливаю кровю...
І не дихаю...
Більше не дихаю...

(Комментировать)